Анонси фільмів Мандрівного фестивалю Docudays UA в Тернополі

Анонси фільмів Мандрівного фестивалю  Docudays UA в Тернополі у 2013 році. Програма заходів та графік основних показів  Відеотрейлер Фестивалю. Відео з прес-конференції

DOCU|ПРАВО

Ісландія: нульовий рік

У жовтні 2008 року три провідних банки Ісландії зазнали краху, що призвело до банкрутства всієї нації, втрати робочих місць, заощаджень – та надії. Що людям, котрі досі жили в одній з найбагатших і найрозвиненіших країн капіталістичного світу, робити в умовах загального економічного колапсу? Хто насправді винний у падінні загребущої банківської системи в країні, де заможність – це чеснота? Чи, можливо, зневіра у капіталістичних цінностях – найкраще, що могло трапитися з Ісландією? Стрічка «Ісландія: нульовий рік» не є економічним аналізом банкрутства країни – це фільм про наслідки та їх вплив на людей, котрим доводиться виживати в умовах фінансових економічних катастроф. Це універсальний портрет нації наших часів.

DOCU|ЖИТТЯ

Розмови на серйозні теми.

Переможець у номінації DOCU/ЖИТТЯ Ґієдре Бейноруте

«Розмови на серйозні теми» – це фільм, у якому немає зовнішньої дії, реквізиту, пейзажів та спецефектів. Головні герої – 8-16-річні діти й підлітки, котрі по-особливому описують усе, що їх оточує. Щирі розмови з ними відкривають картину сучасного світу – інколи меланхолійного, подекуди комічного, а часом і драматичного. Знятий у дусі мінімалізму, цей фільм порушує питання самотності, любові, Бога, світу та людських взаємин. «Світ – це люди». «Ви що, не вірите у Бога? Я можу навчити вас вірити…» - говорять маленькі герої фільму

DOCU|КОРОТКО

Абетка.

Веле – 17 років. Усе, чого вона прагне, – це навчитися читати й писати, щоб не відставати від своєї семирічної доньки. Навіть те, що вона може самостійно написати власне ім’я, після довгих років громадянської війни в Ліберії означає крок до незалежності – подалі від болісного минулого, до кращого майбутнього.

Незграбною ходою.

«Система весь час вигадує непотрібні речі. Ми працюємо по десять годин на добу, аби купити те, що нам не треба. Це неймовірно», – каже Данна Арабаяна. «Незграбною ходою» – це стрічка-портрет аргентинської художниці, яка відмовляється жити в Системі. Уже понад десять років Данна одним одна мешкає у віддаленому куточку Бразилії, далеко від цивілізації. Вона створила власний світ, у якому внутрішні переживання вимальовує на полотні. Що змусило її до такого радикального кроку? Як їй вдається виживати там самій? Чого їй бракує?

Перукарська воля.

«Мені довіряють ножиці, а я ж тут за вбивство». Уся тюрма готується до щорічного змагання з перукарського мистецтва серед ув’язнених. Учасники борються за головний приз, але думки Френсіса, теперішнього чемпіона, блукають деінде. Глядача втаємничують у мрії та прагнення деяких найнебезпечніших злочинців Шотландії, які знову й знову прокручують своє життя в голові, щодня підстригаючи інших арештантів. «Десять хвилин тут, мов десять хвилин на волі». Ми бачимо, що завдяки перукарській справі чимало в’язнів переосмислюють свої вчинки й готуються до життя поза ґратами.

Сери та сеньйори.

Екскурсовод, військовий, банківський службовець, авіамеханік та інші неприкаяні мужики з усієї України щоосені з’їжджаються до Умані, аби попрацювати під час паломництва хасидів на свято Рош ха-Шана. Протягом чотирьох діб до цього містечка безперервним потоком тягнуться десятки тисяч хасидів – у святковому настрої, з піснями, танцями та… величезною кількістю вантажу. Чотири доби місцеві носильники сплять по три години у саморобних халабудах при дорозі, а в інший час тягають на собі тонни різноманітних речей, щоб заробити свою двомісячну зарплатню. Дорогою їм постійно доводиться шукати порозуміння з практично «позаземним» клієнтом та один із одним. Проте жодні тягарі, здається, не спроможні загасити їхнього оптимізму і почуття гумору. Врешті-решт вони впевнені: «Бозя знає, що робить».

Мовчазний хаос

Попри міжнародні угоди, спрямовані на припинення кровопролитної війни, що триває вже понад десять років, у Демократичній Республіці Конго мир так і не настав. Постійні соціальні потрясіння змушують першими здаватись найслабших, наприклад, глухих людей, котрі живуть у місті Бутембо. Відірвані від суспільства вигнанці, покинуті власними родинами, вони живуть немов примари, приречені на оглушливу тишу. Крик загублених людей проривається крізь існування безголосих. Ці люди надто налякані минулим, щоб дивитися в майбутнє з надією. Однак вони не припиняють боротьби за власну гідність і не збираються миритися з нещастям.

ВИБІР Є!

Від шепоту до крику.

Цей театралізований документальний фільм досліджує героїчні спроби борців за демократію у п’яти країнах – Єгипті, Малайзії, Україні, Венесуелі та Зімбабве, а також виклики, котрі кидають диктатори, проти яких вони виступають. Герої стрічки – це студентські лідери (Венесуела), молоді фахівці (Єгипет), політики-опозиціонери (Малайзія та Зімбабве) та колишній президент (Україна). Усі вони живуть на різних континентах і належать до різних культур, але всі прагнуть справедливості. Щоб здобути політичну свободу для себе та своїх співвітчизників, вони ризикують усім.

Одна

Героїня цього фільму – одна з багатьох дітей, кому віддані ідеї благодійники допомагають спілкуватися з ув'язненими батьками. Фільм розповідає про неймовірну здатність кіно створювати більш реальну реальність – реальність внутрішнього світу людини. А також про шлях до реальності, що звеличує. Шляхи дівчинки, її сивочолого товариша і живого дерева мають прямий зв’язок із поетикою казок.

Поза євро

Артистична опіка: Яцек Блавут, Сергій Буковський, Дорота Рошковська Художній керівник: Олександр Балагура Кіноальманах «Поза Євро» – це результат колективної роботи молодіжної творчої лабораторії. Його ідею, напевно, можна визначити як спробу уособлення натовпу. Здатність побачити, виокремити людське обличчя з юрби, що здається безликою, згуртованою на спортивній, політичній чи будь-якій іншій основі. І розповісти про це. У цьому, напевно, суть. Як альманаху, так і лабораторії. Наскільки вдалий цей експеримент – судитимуть глядачі. У будь-якому разі він відбувся. І перед нами серія уважних, вдумливих, стурбованих чи іронічних, але завжди небайдужих і самостійних поглядів молодих авторів на дійсність, що їх оточує. Побачити в натовпі окреме людське обличчя – також означає зберегти власне. У будь-якому натовпі… Який таким чином уособлюється і отримує шанс перетворитися на суспільство. Думка не нова, втім вона потребує нагадування. Цей проект є результатом співпраці Української майстерні документального кіно, Міжнародної академії Dragon Forum, документалістів України та Польщі.

Ромська мрія

«Ромська мрія» – це чотири історії про мешканців таборів Закарпаття. Дениса, Мирослава, Діану та Ренату вважають успішними в ромському середовищі, тож вони прагнуть бути взірцями. Цикл «Ромська мрія» – це дослідження українськими документалістами проблем ромів Закарпатської області.

1. «Денис» Денис виховувався в інтернаті, тепер він веде тут музичний гурток. Живе у таборі в будинку тещі з дружиною і трьома дітьми. Але на роботу ходить лише в класичних костюмах з краваткою й до блиску начищених черевиках. Денис купив ділянку землі в селі, мріє збудувати там будинок і виїхати з табору.

2. «Мирослав» Мирослав працює в обласній телерадіокомпанії, знімає та веде щотижневу програму для ромів. Теми програм Мирослава охоплюють і спортивні змагання за участю ромів, і роботу ромських організацій, навіть історичні оповіді, які мають пробуджувати повагу до свого народу.

3. «Діана» Діані 23 роки, вона мешкає у таборі «Радванка». Мати двох дітей від двох шлюбів не полишає мрії вивчитися й стати професійним хореографом. Діана веде танцювальний гурток у місцевій ромській школі. Жінка переконана, що нація припиняє своє існування тоді, коли люди перестають виконувати народні танці.

4. «Рената» Рената народилася в таборі в Мукачевому. Вона вивчилася на юриста в Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП) і переїхала з батьками у квартиру. Нещодавно Рената почала працювати в центрі правової інформації та консультації, створеному в колишньому будинку батьків дівчини. Уперше в історії мукачівського табору ромів безкоштовно консультує юрист. Дівчина допомагає відновлювати паспорти, оформляти свідоцтва про народження дітей, представляє інтереси ромів у судах.

Відкритий доступ

В Україні 2011 року було ухвалено новий закон «Про доступ до публічної інформації». Він дозволяє запитувати у державних органів інформацію, яка раніше була недоступною або взагалі закритою для звичайного громадянина. Цей закон прийнято за умов, коли в державі йде наступ на демократичні свободи громадян, існує високий рівень корупції, а чимало законів не виконується взагалі. П’ятеро героїв та їхні однодумці кинули виклик системі. Вони стикнулися з певною проблемою або ж серйозним питанням через невиконання державою чи конкретним службовцем їхніх функцій. Непрозорість, байдужість, приватний інтерес і брак відповідальності керівників країни – ось чому змушені протистояти герої цих документальних фільмів. Вони живуть у різних куточках України, вони не знайомі одне з одним. Їх об’єднує лише бажання вирішити надважливе для них питання, скориставшись можливістю подати запит на отримання публічної інформації.