Останнім часом українські можновладці, причетні до соціальної політики, та суспільство загалом, нарешті зрозуміли, що гендерна рівність, проблеми гендеру – не лише «жіноча тема». Чоловіки мають не менше проблем, ніж жінки, просто не говорять про них. «Мовчазне переживання» чоловіками кризових станів у стосунках та житті тільки погіршує проблеми. Чоловіки п’ють, страждають на серцеві захворювання, відчувають свою «зайвість» у житті.
З 2003 року у Тернополі працює Адаптаційний чоловічий центр, який надає консультації і допомогу чоловікам, які потрапили у кризову ситуацію. Про проблеми, з якими стикаються українські чоловіки сьогодні, а також про те, як їх вирішують ми говоримо з головою центру Володимиром Ханасом.
Володимире, що таке кризова ситуація саме для чоловіка?
Традиційно чоловіки не розказують про проблеми, з якими стикаються. Насправді ж у них багато проблем і багато кризових ситуацій. Батьки-одинаки, батьки, чиї дружини працюють за кордоном. Судова дискримінація при розлученні. Гендерні стереотипи, що панують у суспільстві, посилюють проблематичність ситуації, оскільки вважається, що у чоловіка в принципі проблем немає.
Як часто чоловіки звертаються по допомогу до вашого центру і чи можете ви назвати успішні приклади вирішення «проблем чоловіка»?
За час нашої роботи у нас було більше 300 звернень, що для Тернополя доволі багато. Оскільки місто у нас невелике, аби зберегти анонімність, суть проблемних звернень ми не оприлюднюємо, за винятком тих випадків, коли чоловік сам просить про таке оприлюднення. Є успішний досвід вирішення конкретних проблем, але знову ж таки, ми не можемо оприлюднити такі приклади.
Добре, а можна, без конкретних прикладів описати проблеми сучасних українських чоловіків?
Чоловіки рідко звертаються до психолога, бо зі стереотипної точки зору це буде означати що він «хворий». А насправді проблеми чоловіків - це соціальні проблеми. Досить часто у кризовій життєвій ситуації нема до кого звернутися по пораду. Тоді – вихід або горілка, або наркотики, які просто завуальовують проблему.
А конкретніше, які ж це проблеми?
Ну, наприклад, всі говорять про гендерне насильство з боку чоловіків стосовно жінок. А з кожним роком збільшується насильство з боку жінок щодо чоловіків. Але про це не прийнято говорити. Щодо чоловіків жінки, як правило, застосовують психологічне насильство. Але постійно росте і фізичне та сексуальне насильство. Сексуальні домагання щодо чоловіків. Зараз на базі нашої організації навіть готується дослідницька робота щодо проблем насильства щодо чоловіків в Україні.
З чим пов'язаний ріст насильства з боку жінок?
Зі зміною ролі жінки. Раніше чоловік «приносив мамонта» і з цим були пов’язані усі стереотипи щодо ролі “сильного». Зараз, коли жінки фінансово незалежні, в суспільстві де панують старі стереотипи, вони просто переносять їх на себе. Тобто дозволяють собі те, що раніше вважалося прерогативою чоловіків.
Хочу наголосити, у випадку насильства, фізичного чи психологічного ми маємо говорити про дотримання норма закон та рівність для всіх. Насильство не може бути краще чи гірше. Його немає бути взагалі. Якщо держава гарантує рівність, то рівність має бути рівністю для всіх. Тобто насильство повинно каратися, хто б його не чинив. Насильство - це суспільна, загальна проблема і чоловіків і жінок.
Розкажіть, як ви допомагаєте своїм клієнтам?
Ми використовуємо різні форми – рекомендуємо куди можна звернутися, або консультуємо самі. Наші консультанти у будь-якому випадку пояснюють, що н вирішуваних проблем немає, що озвучена проблема - не суіцидне питання,пояснюють, що чоловік може довіряти, може вибирати, моделюємо ситуацію. Консультантами у нас працюють чоловіки, яким за 30-ть, і які мають власний життєвий досвід. Також ми проводимо різноманітні тренінги для чоловіків і жінок.
До речі, про жінок. Ваш Центр тісно співпрацює з Жіночим консорціумом України. Як вам працюється з жіночими організаціями?
Перед нами стоять одні і ті ж завдання. Проблеми одні, але вирішуються по різному. Зараз, наприклад, набагато прискіпливіше дивляться на проблему батьківства, популярним стає так зване «відповідальне батьківство». У нас багато судових процесів, коли дитину віддають мамі тільки тому, що вона жінка. Ні точка зору дитини, ні точка зору батька не враховується. А дитині має бути комфортно. Безвідповідально до дітей ставляться незалежно від статі.
Я вважаю, що немає сенсу створювати «закриті одностатеві клуби», оскільки проблеми, над якими ми працюємо – одні і ті ж. Організації повинні бути відкриті для всіх. Але не слід забувати, що в багатьох питаннях працювати з чоловіками можуть лише чоловіки. Особливо, що стосується питань сексуальних домагань чи сімейних проблем. Ще раз наголошу, такі центри, як наш вкрай потрібні чоловікам, оскільки багатьом протеше звернутися у центр, ніж до психотерапевта.
Розмову записала Віра Карайчева
Немає коментарів:
Дописати коментар