неділя, 20 вересня 2015 р.

Альфа: Рядки з казарми


Читать сумну реальність не цікаво,
Тож вам розкажу нелукаво:
від вечора і аж до рана
не раз один сторожу браму. 
Знаю, що таке служити, 
смію вам я "доложити"
 про нелегку долю нашу, 
кожен день талуєм кашу, 
і як стали ми "слонами" 
опишу про все віршами..


Зайву хтось поспав хвилинку, 
роту гонять на розминку. 
Відбій і підйом по 7 раз, 
врешті ми вклалися в час. 
Сон лише для слабаків-
знай "реальних пацанів".
І наряд непросто здати, 
3 години треба спати, 
пох, що через день в наряд, 
ти держись й кріпись солдат!

-Алло! Алло!

-На даний момент абонент колотить цемент. 
-Будівельником став? 
- Та ні, вчить він устав, 
не знає покою,
і ходить у строєм, 
проміняв свободу 
на кашу і воду. 
Чекай вихідного,
подзвонити до нього...


Андрій майже сиротина, 
дома жде його дружина 
телефон його розрада, 
але в армії засада: 
нас хутенько "обшмонали", 
телефончики забрали. 
Він тоді пішов на ви, 
заявив: ми що, раби?
 Ротний з болю обізвався: 
я рабовласником не називався!


Солдат Ситий, 
пацан працьовитий, 
маленький, худенький, 
бушлат величенький, 
"на старшого брата" 
дали бушлата, 
і усім їм насрати 
на "примхи" солдата, 
"чим хата багата" 
то і таскати

Знов прийшла субота, 
знов я на воротах.
водії бухі гуляють, 
а на мене наганяють, 
в "гражданці"один, 
уявив що "господин": 
Чом не вітаєшся зі мною?
мене це дуже непокоїть! 
Чом телефон у тебе є? 
І далі тупо дістає, 
пред "дамой" хоче хезанутись, 
нема до чого доєбнутись...


Слони із хоботами в бій тяжкий вступили, 
одні других "дибілами" хрестили. 
"Ну так, дибіл, ми всі дибіли, 
Були б мудрі відкосили...
Сюди ж бо інших не беруть, 
і нахуй нада!, -вот в чом суть" 
нічого нас тут не навчать, 
лиш цілий день гавчать й гарчать, 
ми даермно час даром не гаєм
воду з плацу ми черпаєм
а саперна в нас лопатка
чистить турніки та грядки..
полем бурян на доріжках..
тож вимащуємсь не трішки.
Ну й у фотрмі тій брудній 
ще й добу в наряді стій.



Немає коментарів:

Дописати коментар